Андрій прийшов у відпустку додому.. Рідня відразу й не зрозуміла, хто перед нею. -Тату, будь ласка, скосіть сьогодні ті жовті хрести..

Галина, зробила вигляд, що не чує, як гукає її сусідка, відома в селі пліткарка. Але та скоротила шлях через городи і таки нагнала її біля самої хати.

– Галю, я була в сільраді. Голова розповів, що на нараді в області повідомили, ніби хлопці, які служать в 51 бригаді, втекли з війни і їдуть додому. Радій, скоро твій буде дома, отправиш в Польщу.

Галина, різко розвернулася, і так глянула на сусідку, що та аж подалась назад.

– Відчепись сатано, і так чомусь важко на душі.

-Ваш син загинув, як Герой, в бою, завтра привезуть тіло. .. … …

-Вітя, три постріли, три в молоко…

-Та я танк російський як побачив, то око почало сіпатись … приціл збився)))

Хлопці, які прийшли до суду, жартували один над одним, пригадуючи як невеликим підрозділом зупинили колону техніки окупанта під Іловайськом….

Спостерігаючи за ними під судом, відчув, що в самого сіпається око від злості. Хлопці, які не втікли, які прийняли бій, знаючи, що можливо він останній в їхньому житті, змушені будуть згодом відстоювати свою честь.

Вітю, нагородженого за цей бій (скромно, як всіх простих – “За воїнську доблесть”), згодом намагались судити… Ні, не окупанти, з полону він вибравсч – кримінал “шили” “свої” …. Відбивали в прокурорів Віктора майже рік і таки виправдали… при згадці цієї справи в мене теж око сіпається, як у Віті, коли той бачить російський танк …

#Іловайськ #51бригада
….
– Знову Андрійкові снилися соняхи …

– Я не чула щоб він вночі кричав, може вам, мамо, здалося?

-Н, точно снилися. Я заглянула зранку в кімнату, ніби й спить, а сльози з очей по щокам стікають….

У вересні 2014 Андрій прийшов у відпустку додому …. Рідні відразу й не зрозуміла, хто перед нею.

– Господи який худий і сивий шепотіла мама, обіймаючи сина… Йшов на військові збори чорнобривцем, а повернувся з війни підсніжником

Мама настроїла обід в садку. Андрій, присів до столу, мимоволі здригнувся.

– Синку, тобі холодно – забідкалась мама.

Андрій мовчки встав з-за столу та гукнув батька:

-Тату будь-ласка скосіть сьогодні ті жовті хрести …

Батько злякано глянув на сина:

– Синку, які хрести? Немає в нас хрестів….

-Тату, я про соняхи….то мОгилки …. три доби в них, як три роки, тягнув з собою пораненого побратима, але той так і не вийшов з того поля….

Батько все зрозумів.. З 2014 року в цій сім’ї не садять соняшники, а син не витримав, пішов шукати побратима, якого згубив в соняхах на сході….

#Іловайськ #51бригада

Джерело

Share